Хочеться залишити у спогаді такі думки:
- Я останнім часом зрозуміла для себе, що шмотки - то таке...купувати - кльове, задля того, щоб ходити - одне, а не дофіга, бо в Хумані розпродаж...це сталось після того, як я пів хумани на смітник випхала...кльова чистка
на днях пофотаю те, що вирішила затримати вдома, мож комусь знадобиться...там половина нового, ні разу не одягнутого і не б/у, а нового! Фото тут.
- По сути всё фигня, все дело в чувствах. Если покупать потому что хочется и в удовольствие - много и не купишь. Обычно гребем шоб пустоту заполнить...а ее так не заполнить. (Марина Майская) І моя відповідь на це: "Прикол, тобто по ходу я заповняти почала...бо таке усвідомлення прийшло, що да, типу треба щось там - але треба, бо інакше голодна буду чи боса, а по-іншому я не вмію...ну як люди без удобств я не вмію. А ще усвідомлення, що мені зара комфорт треба - типу ремонт кльовий і бла-бла задля того, щоб почувати себе врівноваженою і спокійною і більше часу мати на сім'ю (людей) і можливість творити далі. Мені зара бедлам в хаті в голові все переветає. Але такі думки в мене з'явились лише після народження малого. Раніше було пофіг. Так що думаю - оці приоритети дають комфорт і бабло-можливості а не тупо хочу, бо так у всіх"
- Люди такі падло добрі, внушають з дитинства, що вони бідні і нещасні і типу треба їх всім жаліти - в результаті розводиться дофіга попрошайок, яким впадлу вчитись, щось добре робити і в своєму житті і в світі в цілому....бо вони ж такі нещасні. Грубо, да? Але так же і є. Скиглити завжди легше, ніж щось зробити - і хто до таких приходить? Вибачте, але той, хто себе таким або типу таким вважає. Ну як там: ми не даєм того, що самі не маємо. Ми не розуміємо когось, якщо самі так не вміємо відчувати....це теж таке собі усвідомлення?....і да, я борюсь зі своєю жалістю до бездомних тваринок...бо завжди легше скиглити!
- Я б подумала, що я їм можу запропонувати (попрощайкам) навчитися робити, щоб давати світу щось добре...а то....зі свого досвіду - в мене знайома з дитбудинку...їх там так жаліють бідненьких, що вони приходять у доросле життя, не вміючи ні готувати, ні прати....та ващє нічьо...і тоді - або світ мені все винен, або - блллііін...і мені тепер треба навчитись самому елементарним речам...
